індивідуальні та групові консультації для батьків

вересень та на протягом року по запиту

 

 

 Складні соціально-політичні умови, у яких зараз перебуває наше суспільство, є причиною напруженої психологічної атмосфери, яка схильна посилювати в людях тривожність та страхи. Тому виховання та навчання дітей повинне особливо враховувати рівень тривожності учнів та вихованців. Що ж таке Т Р И В О Ж Н І С Т Ь ? 

Це індивідуальна особливість, яка виявляється у занепокоєності, надмірних переживаннях через причини, які об’єктивно не варті такої реакції. Це схильність бачити небезпеку там, де її немає. Тривожні діти зазвичай мають знижену самооцінку, їх мотивація побудована не на бажанні досягти успіху, а на бажанні уникнути невдачі. Тривожність переживається дитиною як відсутність права на помилку, тому такі діти воліють нічого не зробити, ніж зробити щось неправильно.

Причини підвищеної тривожності

 

1.    Природна особливість нервової системи як риса темпераменту.

2.    Сформована риса характеру як результат неправильного виховання.

3.    Непродуктивних тип мотивації «уникання невдач».

4.    Постійне порівняння з іншими дітьми, перенесення оцінки вчинку на оцінку всієї особистості.

5.    Авторитарний стиль виховання в сім’ї: дитину вчать підкорятися, залежати від влади сильніших, відступати перед авторитетами, а не мати власне «Я».

6.    Гіперопіка – вберігання від труднощів, вирішування за дитину всіх її проблем заважає сформуватися навичці подолання труднощів.

7.    Авторитарний стиль роботи вчителя: владний, суворий, нетерпимий.

8.    Перевантаження навчанням.

9.    Висока тривожність учителя чи батьків, тривожний фон у родинних чи шкільних стосунках.

10.  Неадекватні вимоги до дитини, які не відповідають її потенціалу чи бажанням.

Як допомогти тривожній дитині?

1.    Дотримуйтеся позитивної моделі виховання.

2.    Враховуйте підвищену чутливість до зовнішнього оцінювання тривожних дітей:

Ø    Не акцентуйте увагу на невдачах;

Ø    Давайте право на помилку;

Ø    Опитуйте дитину всередині уроку;

Ø    Не порівнюйте дитину з її оточенням, тільки з нею самою;

Ø    Оцінюйте тільки дію, вчинок, а не всю особистість;

Ø    Не соромте дитину прилюдно.

3.    Сприяйте підвищенню самооцінки дитини:

Ø    Частіше хваліть, але не за здібності, а за старання;

Ø    Частіше звертайтеся на ім’я;

Ø    Не ставте завищених вимог;

Ø    Сприяйте підвищенню соціального статусу дитини серед однолітків;

Ø    Створюйте педагогічні ситуації гарантованого успіху;

Ø    Допомагайте виявити себе.

4.    Забезпечте підтримку перед травматичними подіями та під час них:

Ø    Заздалегідь обговоріть, як відбуватиметься контрольна робота;

Ø    За можливості оберіть зручну для дитини форму перевірки знань;

Ø    Не наголошуйте на значущості ситуації;

Ø    Використовуйте позитивне підкріплення під час відповіді.

5.    Уникайте виникнення необов’язкових травмуючи ситуацій (не примушуйте виступати на сцені, брати участь у олімпіадах).

6.    Не давайте доручень, пов’язаних з відповідальністю за інших дітей.

7.    Залучайте тривожних дітей до корекційних занять із психологом.

Школа – територія без насильства

Проблеми сімейного насильства і насильства в підлітковому середовищі є зараз одними з найактуальніших. Проблема насильства не нова, вона існувала завжди й існує у всіх країнах світу.

У багатьох країнах світу щорічно квітень проходить під знаком синьої стрічки — такий міжнародний символ захисту дітей від насильства у всіх його проявах.

              У засобах масової інформації все частіше з’являються новини про нестерпну жорстокість, носіями або жертвами якої є неповнолітні діти.

              Українське суспільство переживає не найкращі часи : насильство в родині, нерівність, підвищена агресивність підлітків, вживання наркотиків, алкоголю, розкута сексуальна поведінка дітей та підлітків. Усе це знаходить своє вираження в поведінці та в стосунках між дітьми та між дітьми та дорослими.

Насильство – це дії над однією людиною або кількома людьми, що характеризуються такими ознаками :

-          Чиняться усвідомлено, цілеспрямовано;

-          Заподіюють шкоду ( фізичну, моральну, матеріальну);

-          Порушуються права та свободи людини;

-          Той, що чинить насильство, має значні переваги, це зводить до нуля ефективний захист жертви насильства.

Види насильства:

-          фізичне (спроба вбивства, побиття, катування, завдання фізичних пошкоджень, жбурляння різними предметами);

-          психологічне та емоційне (постійне стеження, погрози, залякування, шантаж, контроль життя та спілкування, ізоляція, заборона на спілкування);

-          сексуальне (зґвалтування і сексуальні домагання – інколи в присутності інших людей, сексуальні образи, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом);

-          економічне (фінансовий контроль і фінансові обмеження, заборона працювати і вчитися, свідоме руйнування та пошкодження майна, позбавлення можливості користуватися майном).

                                                                     Причини проявів насильства :

-         Сім’я як  фактор становлення агресивної поведінки;

-         Взаємини з однолітками;

-         Засоби масової інформації;

-         Комп’ютерні ігри;

-         Низький соціально-економічний рівень життя великої кількості сімей;

-         Вплив соціуму;

-         Післяпологова депресія матері.

За матеріалами мережі Інтернет.

«Школа – територія без насильства»

 

Ось результати соціологічних опитувань, проведених компанією мобільного зв’язку «Київстар»:

 

Понад 28% опитаних дітей готові переслати свої фотографії незнайомцям у Мережі.

 17% без коливань погоджуються повідомити інформацію про себе та свою родину — місце проживання, професія й графік роботи батьків, наявність у будинку коштовних речей тощо. Про те, для чого стороннім може знадобитися така інформація, діти, як правило, не замислюються.

 

22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих. 28% дітей, побачивши в Інтернеті рекламу алкоголю або тютюну, хоч раз спробували їх купити, а 11% — намагалися купити наркотики.

 

Близько 14% опитаних час від часу відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-іграх і лише деякі звертають увагу на вартість такої опції.

 

При цьому 87% батьків вважають, що саме вони повинні навчати дітей правилам безпечного користування мобільним Інтернетом. Проте лише у 18% випадків дорослі перевіряють, які сайти відвідувала дитина.

ЩО Ж ЗАГРОЖУЄ ДІТЯМ В ІНТЕРНЕТІ?

 

v     КОМПЮТЕРНІ ВІРУСИ.

 У Мережі їх велика кількість. Зараження Вашого комп’ютера може викликати збої у його роботі широкого діапазону складності.

v     ПСИХОЛОГІЧНА НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ КОРИСТУВАЧА.

Непомірне перебування у мережі може викликати серйозне захворювання – КІБЕРЗАЛЕЖНІСТЬ.

v     ШКОДА ДЛЯ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я.

Перебування перед монітором комп’ютера довше, ніж передбачено гігієнічними нормами згубно впливає на зір та хребет, особливо це стосується дітей із їх не сформованим, вразливим організмом.

v     ВИТРАТА ЧАСУ.

Даремна втрата часу (без конкретної мети та користі) у завзятих Інтернет-користувачів може становити по 4-8 годин на добу. У деяких випадках навіть більше.

v     ВИТРАТА ГРОШЕЙ.

Покупки, здійснені через Інтернет під впливом реклами, можуть не становити ніякої цінності чи потреби для Вашої сім’ї, але здатні суттєво скоротити ваш бюджет. До того ж витрачаючи віртуальні, електронні гроші, які не тримають у руках, легше віддати їх значно більше запланованого.

v     ПРОПАГАНДА ЖОРСТОКОСТІ, НАРКОТИКІВ, ПОРНОГРАФІЇ.

Відомо, що дітей цікавить те, що заборонено. Тому вони охоче заходять на сайти, що пропагують порнографію, насилля чи наркотики.

v     ЗЛОЧИНЦІ В ІНТЕРНЕТІ.

Мережа Інтернет є місцем діяльності шахраїв, грабіжників, які можуть випитати у дітей їх адресу, наявність у домі цінностей.  

 

 

• • •  розвивальний 

• просвітницький

• • • консультативний 

 

 

1.  Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.
2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам’ятайте, навчання – це радість (негативні емоції не сприяють  засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.
3.Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.
4.Пам’ятайте, що дитина – це ваше відображення (грубість породжує грубість, крик – крик, а взаєморозуміння і доброзичливість – добро і злагоду в сім’ї). Запитайте себе: „Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?“
5. Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів).
6. Якщо ви помітили, що у дитини „важкий“ період, тоді підтримайте її.
7.Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.
8.Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.
9. Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.
10. Приймайте та любіть дитину такою, якою вона є.

*****************************************************************************************************

Методична доробка: "Школа без насильства"Подивитися та скачати

Методична доробка: "Буклет по емоційній культурі" Подивитися та скачати